Історія села Княжичі

Село Княжичі, за припущеннями істориків, виникло ще за часів Київської Русі. В своєму «Описании Старой Малоросии. Т.2. Полк Нежинский. 1893г.» А.М.Лазеревський зазначає, що про час заснування села немає ніяких відомо-стей. Але, судячи з назви, припускає, що Княжичі могли виникнути на місці древнього городища, спустошеного «в Батыево разорение». На це вказує і той факт, що свого часу поблизу села були знайдені предмети часів Київської Русі.

У 1684 році ще за часів гетьмана Самойловича царською грамотою Яків Жураковський отримав у володіння млин в с.Гирине на р.Свеса і при тому млині десять дворів. 17 грудня 1710 року гетьман Скоропадський видав універсал в якому закріпив за сином Якова, генеральним осавулом Василем Жураковським, серед інших маєтностей, і ці володіння під селом Княжичі.

Згодом В.Журавський докупив собі ще землі в Княжичах і збудував там хутір (більше десяти хат). 15 січня 1714 року гетьман універсалом підтверджує володіння В.Журавського, в тому числі і в с.Княжичі. 2 грудня 1720 року Скоропадський своїм універсалом передає йому у повне володіння все село Княжичі разом з селянами, які там проживали, а 31 березня 1721 року Петро І жалуваною грамотою закріпив всі маєтності Василя Жураковського. Після смерті Василя, всі маєтності переходять до його зятя Григорія Кулябки, оскільки єдиний син Петро помирає в один рік з батьком.

Можливо ще за часів Якова Жураковського (на межі ХVІІ-ХVІІІ століть) у с.Княжичі була збудована дерев’яна церква Святого великомученика Димитрія.

У першій чверті ХІХ століття землевласником в с.Княжичі був підпоручик Василь Артемійрвич Лашкевич. Разом з братом Степаном він володів в селах Поковнича Слобода, Щебри і Княжичі Глухівського повіту та в селі Суходолі Стародубського повіту 350 селянами. В.А.Лашкевич в 1821-1828 р.р. збуду-вав в Княжичах кам’яну Воскресенську церкву, бо на той час стара дерев’яна церква Святого великомученика Димитрія вже була в дуже поганому стані. Але в селі продовжували і до теперішнього часу відмічають храмове свято Димитрія 8 листопада. Помер В.А.Лашкевич в 1829 році і був похований в Воскресенській церкві напроти олтаря. Поміщик власної сім’ї не мав і його маєтності перейшли у спадок двоюрідній внучатій племінниці Анастасії Іванівні Лашкевич, яка вийшла заміж за Дмитра Федоровича Красовського. Нові власники оселились в селі Степанівка поблизу Княжич.

Тут необхідно підкреслити, що на території села знаходились маєтності кількох землевласників. Одним з них був Дмитро Захава, у якого в 1779 році народився син Павло. Павло Дмитрович Захава є один з самих яскравих зброярів ХІХ століття, творцем унікальних станків та вимірювальних прила-дів, знаменитим механіком Тульського збройного заводу, розробивши багато пристосувань для виготовлення  знаменитого штика, який пізніше став називатися «штиком Захави».

В період німецької окупації Княжичі були чи не найбільшим опорним пунк-том окупантів. Поліцейському осередку, який тут знаходився, підпорядкову-вались поліцейські дільниці і управи населених пунктів усієї східної частини району. Тут була добре оснащена система оборони навколо села та украплені будинки в самому селі. За розповідями  старожилів, поліцейська управа знаходилася у будинку священика, розташованому недалеко від церкви. Сама велична церква знаходилася вище на пагорбі. Її було перетворено на неприс-тупну фортецю. В кам’яних стінах церкви були пробиті спеціальні бійниці для кругового обстрілу, а на дзвіниці встановлені кулемети.

У грізні роки Великої Вітчизняної війни на фронтах і в партизанських заго-нах воювало 340 чоловік, не повернулося з війни – 182. У центрі села в 1957 році споруджено пам’ятник  радянським воїнам, які загинули при визволенні села, а в 1967 році – монумент на честь односельчан, полеглих у боротьби проти фашистів.

Уродженцю села Княжичі Сагайдачному П.П. за мужність, проявлену під час форсування Вісли, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

В с.Княжичі 22 жовтня 1949 року народився Крисанов Дмитро Феодосійович, професор, доктор економічних наук.

20 липня 1944 року в с.Княжичі в сім’ї колгоспника народився Кусовський Василь Іванович, якому у 1985 році було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». В.І.Кусовський – справжній про-пагандист хорового жанру, його зусиллями у населених пунктах району було створено 7 хорових колективів.

Дзюба Сергій Платонович народився 7 жовтня 1925 року в с.Гирине у селянській сім’ї, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Петро Іванович Смолічев, археолог та історик, зробив значний внесок у розвиток вітчизняної історичної науки та музейної справи, народився 12 січня 1891 року в родині священика в с.Княжичі Глухівського повіту Черні-гівської губернії.

Священномученик Іоанн – Іван Іванович Смолічев – народився 27 січня 1889 року в с.Княжичі в сім’ї священника. 10 вересня 1937 року трійка при УНКВД по Карагандинській області приговорила його до вищої міри покара-ння. 15 вересня того ж року він був розстріляний. В серпні 2000 року священ-ник Іоанн Смолічев був канонізований Архиєрейським Собором Руської Православної Церкви. 

Логін: *

Пароль: *